Допит – слідча розшукова дія, змістом якої є одержання інформації від особи, що має значення для розслідування кримінального правопорушення.

Допит є найбільш поширеною слідчою розшуковою дією.

Допит також можна визначити як процес передачі інформації, яка надходить до допитуваного в процесі сприйняття певних явищ, предметів, запам'ятовується, відтворюється та передається слідчому.

Коло обставин, які слідчий має з'ясувати, називається предметом допиту.

До таких обставин відносять:

1) Обставини, що пов'язані із самою подією злочину (спосіб, місце, час, засоби вчинення злочину).

2)  Обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності винуватої особи (її вік, сімейний стан, атмосфера у сім'ї, оточення).

3) Обставини, що стосуються ступеню і характеру завданих збитків.

4) Обставини, що сприяли вчиненню злочину, а також будь-які інші дані, які стосуються події злочину.

Розрізняють види допиту:

1. За черговістю проведення – первинний (особу допитують вперше у відповідному кримінальному провадженні), повторний (уточнюються окремі обставини щодо даних, отриманих на первинному допиті) та додатковий (встановлюються ті обставини, щодо яких на первинному допиті слідчий не задавав питання.
2. Залежно від процесуального статусу особи, яку допитують: допит потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого, експерта.

Особливими видами допиту є одночасний допит двох та більше раніше допитаних сторін та перехресний допит сторін у судовому засіданні, що здійснюється по черзі.