Визначення поняття вини є чи не найдавнішим в юриспруденції та одним з найважчих. Сьогодні є безліч понять вини з різних галузей суспільного життя, так само як з різних галузей права. Існують численні юридичні школи, які по різному розглядають філософську та правову природу поняття вини та винності особи.

Загальноприйнятою позицією з даного питання є те, що виною особи вважається її особистісне ставлення, враховуючи всі психічні особливості людини, та її особисте відношення до своєї поведінки, що може включати ті чи інші дії або ж бездіяльність у певних випадках. Важливою особливістю праворозуміння вини є усвідомлення особою не тільки своїх діянь, які вчиняються з умислу чи необережності, але й наслідків, до яких ці діяння можуть призвести.

Крім того, вина є елементом суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, так само як і злочину, а тому юридична відповідальність може наступати виключно за наявності винного вчинення законодавчо забороненого діяння. Отже юридична відповідальність без вини практично неможлива, за виключенням окремих, передбачених законом випадків (наприклад, при шкоді, заподіяній джерелом підвищеної небезпеки). У кримінальному праві відповідальність без вини неможлива.

Відповідно до кримінального законодавства нашої країни, до кримінальної відповідальності і покарання притягаються лише ті особи, які винні у скоєнні злочинів, тобто ті, які умисно або з необережності скоїли передбачені чинним законодавством суспільно-небезпечні діяння. Крім того, злочин є умисним лише в тому разі, якщо особа, яка усвідомлювала характер своїх дій, також передбачала їхні суспільно небезпечні наслідки і бажала або припускала можливість їхнього настання.

В залежності від вольового відношення винних осіб до наслідків вчиненого діяння вирізняють прямий умисел (коли у винної особи є бажання настання шкідливих наслідків свого суспільно небезпечного діяння) і евентуальний (непрямий) умисел, коли особа лише припускає, хоча й свідомо, настання таких наслідків.